Архіви: Поради

Психологічна характеристика дитини. Види характеристик та їхні особливості.

До фахівців психологічної служби закладів освіти часто надходять запити щодо психолого-педагогічного вивчення здобувачів освіти та пред’явлення результатів психологічної діагностики. Найпоширенішим варіантом представлення результатів є психологічна характеристика розвитку дитини. А формулювання експертного висновку фахівця психологічної служби є ключовою професійною навичкою, бо передбачає узагальнення всього масиву даних, отриманих у результаті застосування психологічного інструментарію. І дуже часто виникають питання, як це все оформити та узагальнити.

Характеристика на дитину — це офіційний документ. У ньому детально описують особистість дитини, розвиток її пізнавальних здібностей і ступінь адаптації в закладі освіти. Перше, з чого слід розпочати — це розглянути основні причини (або запити) звернення до фахівця психологічної служби для надання психологічної характеристики. Наведемо найпоширеніші з них:

• Запит від батьків на отримання розгорнутої психологічної характеристики дитини.
• Запит суду (особливо коли йдеться про провадження у справі з розірвання шлюбу) для визначення, з ким із батьків дитині буде психологічно комфортніше.
• Запит від правоохоронних органів.
• Запит від органів соціальної опіки та піклування.
• Запит від адміністрації закладу освіти, в яком навчається дитина.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СКЛАДАННЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Характеристика передбачає максимально об’єктивний опис індивідуально-психологічних особливостей дитини. Не виключено, що далі на цей документ будуть спиратися інші фахівці (адвокати, суддя) або ті, хто працює з дитиною (дефектологи, психологи, соціальні працівники).
Рекомендації щодо збирання інформації про дитину:

• спостерігати за дитиною потрібно у природних умовах її життя, наприклад у грі;
• вивчення проводити в різних видах діяльності;
• не допускати власних домислів;
• визначити особливості сімейних взаємовідносин: дізнатися про сім’ю дитини, визначити людей, які мають найбільший уплив на її розвиток (це стосується не лише батьків);
• провести бесіду з релевантними людьми, щоб оцінити сімейну атмосферу;
• описати стан здоров’я та зовнішній вигляд дитини.

АЛГОРИТМ СКЛАДАННЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Характеристика на дитину має бути складена за планом, щоб документ був інформативним і мав чітку структуру. Отже, потрібно зазначити:

• Загальні відомості про дитину (анкетні дані, адресу проживання, період відвідування закладу освіти).
• Опис сім’ї (склад, статус, виховний уплив).
• Фізичне й психічне здоров’я дитини.
• Характеристика діяльності (ігрова, пізнавальна, навчальна).
• Поведінкові особливості.
• Індивідуально-психологічні особливості.
• Висновки про процес адаптації.
• Особливості комунікативної діяльності (з дорослими та однолітками).

Що має містити характеристика:

• найменування документа;
• анкетні дані дитини, на яку видають характеристику (ПІБ, дата народження);
• відомості про прийняття до закладу освіти (місце та період перебування в інших закладах освіти);
• дата складання;
• опис відомостей, які має психолог (результати психодіагностичних досліджень);
• підпис особи, яка склала документ.

Робота з дітьми передбачає дослідження розвитку процесів організму й особистісних проявів. Таке дослідження можна провести без перешкод у стінах закладу освіти під час таких видів професійних заходів:

• Первинна діагностика одразу після прийняття дитини до закладу: загальний рівень розвитку, мовлення, емоційні й комунікативні властивості.
• Планова діагностика (початок і кінець року): пізнавальна сфера, базові функції мозку, емоційне благополуччя.
• Перевірка на втомлюваність і рівень працездатності дітей (початок і кінець року).
• Виявлення чинників ризику в розвитку дітей, прогнозування шкільних труднощів (за запитами батьків).
• Індивідуальна діагностика за заявками педагогів і батьків.
• Логопедична діагностика: порушення звукової і складової структури мови, словниковий запас, мовне спілкування, фонематичні сприйняття, зв’язна мова, темп, плавність мовлення.
• Індивідуальні та підгрупові логопедичні заняття.
• Соціологічні заходи: соціометрія, анкетування, виявлення ознак комунікативної дезадаптації.
• Психопрофілактичні заходи.
• Корекція пізнавальної сфери.
• Психомоторний розвиток.
• Розробка й реалізація програми роботи з дітьми з підвищеними інтелектуальними та творчими здібностями
тощо.
• Профілактичні лікувальні заходи.

Слід також зазначити, що психологічна характеристика не потребує зайвих відомостей та описів, які не стосуються предмета запиту. Вона має містити короткий опис особистісних особливостей дитини. Коли
характеристику надають для досудового або судового слідства, то важливо відобразити зміну динаміки поведінки та особистісних характеристик дитини (якщо це помітив психолог або педагог). Приклади характеристик наведено в додатку.
У випадках, коли керівник закладу освіти звертається із проханням (або наказом) надати характеристики на всіх дітей закладу, в жодному разі не потрібно задовольняти це прохання. Психологічна характеристика зберігається в кабінеті
психолога та підлягає принципу конфіденційності Етичного кодексу практичного психолога — у характеристиці дитини фіксують психологічний висновок, а не ставлять медичний діагноз («розумова відсталість», «затримка розвитку», «аутизм», «шизофренія» тощо).
Не слід виходити за межі компетенції і в питаннях дискусійних фактів. Наприклад, вбачаючи психологічну травму в дитини, фахівець має описати лише стан, хай навіть він зумовлений зовнішніми факторами. Під час консультації від
дитини можна отримати інформацію про причини її психологічного стану. Але й ці відомості слід використовувати обережно, особливо неперевірені, що можуть негативно вплинути на долю дитини. Інформацію про ті чи ті факти мають з’ясовувати інші спеціалісти.
У будь-якому разі на обстеження дитини, яка не досягла 14 років, потрібен дозвіл батьків. Винятком є ситуації, пов’язані з питанням опікунства над дитиною. Якщо дитині більше 14 років, вона може відмовитися від діагностики. До винятків
потрібно віднести її психічний стан, що зумовлює неспроможність приймати адекватні рішення.
Добре, коли батьки дитини чітко уявляють цільове використання психологічного висновку та чітко пояснюють, навіщо він їм потрібен. Проте у психологічній практиці трапляються етично складні ситуації. Тож, перш ніж складати такий документ, для уникнення негативних наслідків потрібно визначити його цільове призначення, адже характеристика на дитину є юридичним документом!

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

– пріоритет інтересів і потреб учнів;

– неперервність супроводу;

– мультидисциплінарність.

 

Організація психологічного супроводу дітей потребує проведення необхідних заходів, а саме:

1. Діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною).

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

– створення банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

– оформлення індивідуальної картки психолого-педагогічного діагностування;

– наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;

– складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;

– розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;

– розробка рекомендацій для педагогів і батьків.

3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).

4. Моніторинг результативності.

5. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:

– виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини;

– виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

• планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;

• реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;

• відстеження результативності впроваджених змін.

 

Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;

• тривожність, наявність страхів;

• труднощі процесу комунікації;

• нестабільність психоемоційного стану;

• розбалансування саморегуляції;

• дезадаптація;

• почуття залежності від оточуючих;

• почуття безнадійності, приреченості та ін.

 

У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами пропонуються для використання такі психодіагностичні методики:

ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЬ:

• ”Коректурна спроба” – дослідження здатності до концентрації уваги, її стійкості, переключення, розумова працездатність.

• ”Рахунок по Крепеліну” – вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключення, працездатність.

• ”Таблиці Шульте” – діагностика обсягу, швидкості орієнтовно-пошукової діяльності, працездатність.

АНАЛІЗУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ:

• “Розрізні малюнки” – встановлення здатності запам’ятовувати і відтворювати просторову структуру цілого предметного зображення з 2-6 частин.

• “Виділення суттєвих ознак” – дозволяє відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих та робити висновки про логічність суджень.

• Субтест “Практичний аналіз” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) – дослідження загальної поінформованості й розуміння змісту прислів’їв).

• Субтест “Виключення” – здатність виділяти загальні ознаки і властивості предметів чи понять й уміння порівнювати їх – здатність до аналітико-синтетичної діяльності.

ВСТАНОВЛЕННЯ СХОЖОГО/ ВІДМІННОГО:

• ”Тест шкільної зрілості” (вербальне мислення).

• “Прогресивні матриці Равена” (невербальний варіант – визначення рівня розвитку аналітико-синтетичних умінь).

УЗАГАЛЬНЕННЯ:

• ”Вилучення четвертого зайвого”- сформованість наочно-образного мислення, процесів узагальнення, уміння відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих.

• Субтест “Узагальнення” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) визначення орієнтації у знаннях про навколишню дійсність.

• Субтест “Визначення антонімів” – вибір логічної протилежності.

ЗДІЙСНЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ:

• “Класифікація понять” ( в модифікації Л.С.Виготського, Б.В.Зейгарник, Ю.Ф.Полякова) – дослідження рівня процесу аналізу й синтезу, послідовність суджень дітей дошкільного і шкільного віку (40 малюнків).

• Групування предметів за родовими та функціональними ознаками.

• Групування предметів за 2-3 ознаками (колір, величина, форма).

ПЕРЕНЕСЕННЯ ВМІННЯ В НОВІ ПІЗНАВАЛЬНІ СИТУАЦІЇ:

• Методика Г.Россолімо – обстеження розуміння змісту ситуації, наявність елементарних уявлень, можливість використання минулого досвіду.

УМОВИВОДИ:

• Тест “Словесні ряди”- рівень розвитку логічного мислення.

• 2.Тест “Числові ряди” – рівень розвитку логічного мислення.

• 3. Субтест “Математична логіка” (тест вербального інтелекту Й.Ставело).

ЗДАТНІСТЬ МІРКУВАТИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ:

• “Прості аналогії” – розуміння логічних зв’язків та співвідношень між поняттями; діагностика порушень послідовності суджень та інертності психічних процесів.

• Тест Кеттела ( вимір інтелекту дітей 6-літнього віку).

• Тест вербального мислення Керна-Йірасека.

• Шкільний тест розумового розвитку.

САМООЦІНКА, НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ:

• Методика М. Куна.

• Методика С.А. Будассі.

• Методика Дембо-Рубінштейна.

ТРИВОЖНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ СТРАХІВ:

• Тест шкільної тривожності (Ю. Ф. Пачковського, І. О. Корнієнко).

• Методика дослідження тривожності Спілбергера.

• Методика соціально-ситуаційної тривожності О. Кондаша.

МОТИВАЦІЯ

• Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан).

• Проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен).

• Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс).

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН

• Опитувальник САН.

• Шкала кольорового діапазону Лутошкіна.

• Шкала зниженого настрою – субдепресії.

ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН, НЕВРОТИЗАЦІЯ

• Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана.

• Експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса;

• Диференційна діагностика депресивних станів А. Жмурова.

• Депрескоп

ДЕЗАДАПТАЦІЯ

• Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта.

• Опитувальник А.В. Фурмана «Наскільки адаптований ти до життя»

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ

• Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича.

• Методика діагностики спрямованості особистості А. Басса.

ФРУСТРАЦІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ

• Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку.

• Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі.

• Тест фрустрації С. Розенцвейга.

• Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (методика М. Горської)

 

У роботі з дітьми з особливими потребами з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:

• Заняття з розвитку комунікативних навичок, ефективної соціальної взаємодії.

• Заняття з підвищення впевненості в собі.

• Заняття з зниження тривожності та подолання страхів.

• Заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції.

• Заняття з розвитку креативності.

• Заняття з розвитку асертивності.

Алгоритм діяльності

практичного психолога і соціального педагога в умовах інклюзивної освіти

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представником інклюзивно-ресурсного центру.

2. Бесіда з дитиною та її батьками з метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо).

3. Оцінка освітнього середовища, визначення  його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.

4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.

6. Проведення зустрічі з батьками, учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.

Важливо!!! Щоб не нашкодити дитині, педагогічні працівники, які працюють в інклюзивних або спеціальних класах, мають виконувати лише посадові обов’язки, які відповідають їх фаховій підготовці.

 

Завдання практичного психолога

 щодо організації інклюзивного навчання у  закладах загальної середньої освіти

1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги (за потребою).

2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з педагогами.

3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.

4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та  індивідуального плану її розвитку.

5. Участь у підготовці документів для проведення комплексної оцінки.

6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями ІРЦ щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.

7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів  (надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею).

8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.

10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

 

Завдання соціального педагога

щодо організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти

1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.

2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі в спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, що опинилися у складних життєвих обставинах.

3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення; скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги (за потребою).

4. Визначення статусу дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.

5. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

6. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.

7. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння  участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.

8. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.