Алгоритм діяльності
практичного психолога і соціального педагога в умовах інклюзивної освіти
1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представником інклюзивно-ресурсного центру.
2. Бесіда з дитиною та її батьками з метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо).
3. Оцінка освітнього середовища, визначення його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.
6. Проведення зустрічі з батьками, учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.
8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.
Важливо!!! Щоб не нашкодити дитині, педагогічні працівники, які працюють в інклюзивних або спеціальних класах, мають виконувати лише посадові обов’язки, які відповідають їх фаховій підготовці.
Завдання практичного психолога
щодо організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти
1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги (за потребою).
2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з педагогами.
3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та індивідуального плану її розвитку.
5. Участь у підготовці документів для проведення комплексної оцінки.
6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями ІРЦ щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.
7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів (надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею).
8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.
10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.
Завдання соціального педагога
щодо організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти
1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.
2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі в спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, що опинилися у складних життєвих обставинах.
3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення; скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги (за потребою).
4. Визначення статусу дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.
5. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
6. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.
7. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.
8. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.